КровотечаКровотечениеBleeding

Кровотеча – втрата крові з кровоносної системи. Кров може закінчуватися з кровоносних судин всередину організму або назовні, або з природних отворів, таких як піхва, рот, ніс, анальний отвір, або через пошкодження шкіри. Зазвичай, здорова людина може пережити крововтрату в 10-15% об’єму крові без будь-яких медичних ускладнень. Донори здають 8-10% об’єму крові.

Види кровотеч

ЗА НАПРЯМОМ СТРУМУ КРОВІ

• Явна. Кровотечу називають зовнішньою, якщо кров надходить у зовнішнє середовище, і внутрішньою, якщо вона надходить у внутрішні порожнини організму або порожні органи.
• Внутрішня. Внутрішня кровотеча – кровотеча в порожнини організму, сполучені із зовнішнім середовищем – шлункова кровотеча, кровотеча із стінки кишковика, легенева кровотеча, кровотеча в порожнину сечового міхура і т. д.
• Зовнішня. Зовнішньою кровотечу називають тоді, коли кров виливається з пошкоджених судин слизових оболонок, шкіри, підшкірної клітковини, м’язів. Кров безпосередньо потрапляє у зовнішнє середовище.
• Прихована. Кровотеча називається прихованою у разі крововиливу в порожнини тіла, які не сполучаються з зовнішнім середовищем. Це плевральна, перикардіальна, черевна порожнини, порожнини суглобів, шлуночків мозку, межфасціальние простору і т. д. Це найбільш небезпечний вид кровотеч.

за пошкодженою судиною

В залежності від того, яка судина кровоточить, кровотеча може бути капілярною, венозною, артеріальною і паренхіматозною. При зовнішній капілярній кров виділяється рівномірно з усієї рани (як з губки); при венозній вона випливає рівномірним струменем, має темно-вишневе забарвлення (у разі пошкодження великої вени може відзначатися пульсування струменя крові в ритмі дихання). При артеріальній кров має яскраво-червоний колір, вона б’є сильним переривчастим струменем (фонтаном), викиди крові відповідають ритмові серцевих скорочень. Змішане кровотеча має ознаки як артеріальної, так і венозної.

• Капілярна. Кровотеча поверхнева, кров за кольором близька до артеріальної, виглядає як насичено червона рідина. Кров витікає в невеликому обсязі, повільно. Так званий симптом «кривавої роси», кров з’являється на ураженій поверхні повільно у вигляді невеликих, повільно ростуть крапель, що нагадують краплини роси чи конденсату. Зупинка кровотечі проводиться за допомогою тугого бинтування. При адекватному згортанні крові згортання проходить самостійно без медичної допомоги.
• Венозна. Венозна кровотеча характеризується тим, що з рани струмує темна за кольором венозної крові. Згустки крові, які виникають при пошкодженні, можуть змиватися током крові, тому можлива крововтрата. При наданні допомоги на рану необхідно накласти марлеву пов’язку. Зупинка венозної крововтрати не вимагає накладення джгута. Все що потрібно – давляча пов’язка.
• Артеріальна. Артеріальна кровотеча – найбільш грізний вигляд кровотечі – легко розпізнається по пульсуючої струмені яскраво-червоної крові, яка витікає дуже швидко. Надання першої допомоги необхідно почати з негайного пережиму судини вище місця пошкодження.

Далі накладають джгут, який залишають на кінцівки максимум на 1 годину (взимку – 30 хвилин) у дорослих і на 20-40 хвилин – у дітей. Якщо тримати довше, може наступити омертвляння тканин.

Перед накладенням джгута слід оцінити тип кровотечі, венозна воно або артеріальна. При венозній кровотечі кров темна, випливає струменем, при артеріальній кровотечі кров яскраво-червона, фонтанує. Якщо вражена велика магістральна артерія, то швидкість бризок крові при виході з неї така, що вони не видні оком, вони стають видні відлетівши на 2-5 см від пошкодженої артерії, втративши швидкість. Критерієм успішності накладення джгута є зупинка кровотечі, або зникнення пульсу на кінцівки, на яку накладено джгут. Джгут повинен бути накладений на відстані 3-5 см так, щоб притискав велику судину до кісткових виступів. Не слід накладати джгут на середню третину плеча і верхню третину стегна, це з високою ймовірністю призведе до пошкодження нервових стовбурів і буде неефективно в плані зупинки кровотечі.

Поширені помилки

1. Невірно визначений тип кровотечі, накладання джгута призводить до посилення кровотечі.
2. Недостатньо туго затягнутий джгут, накладення джгута призводить до ішемії тканин але не припиняє крововтрату.
3. Невірно вибрано місце накладення джгута, магістральні судини не притиснуті до кісткових виступам. Кровотеча продовжується.
4. Утиск нервових стовбурів накладеним джгутом, в перспективі призводить до паралічів і парезів кінцівок.
5. Перевищення максимального часу накладення джгута, призводить до некротичних змін в тканинах, згодом може призвести до втрати кінцівки.
6. Джгут накладено на голу шкіру. Не відбувається притиснення судин, травматизація шкіри під джгутом.

• Паренхиматозна. Спостерігається при пораненнях паренхіматозних органів (печінка, підшлункова залоза, легені, нирки, селезінка), губчастої речовини кісток і печеристих тканини. При цьому кровоточить вся ранова поверхня. У паренхіматозних органах і печеристих тканини перерізані судини не скорочуються, не йдуть у глибину тканини і не здавлюються самої тканиною. Кровотеча буває дуже рясною і нерідко небезпечною для життя. Зупинити таку кровотечу дуже важко.
• Змішана кровотеча. Виникає при одночасному пораненні артерій і вен, найчастіше при пошкодженні паренхіматозних органів (печінка, селезінка, нирки, легені), мають розвинену мережу артеріальних і венозних судин. А також при глибоких проникаючих пораненнях грудної та / або черевної порожнини.

За походженням

За походженням кровотечі бувають травматичними, викликаними ушкодженням судин і атравматичними, пов’язаними з їх руйнуванням патологічним процесом або з підвищеною проникністю судинної стінки.

• Травматична. Травматична кровотеча виникає в результаті травмуючого впливу на органи і тканини, яка перевищує їх міцнісні характеристики. При травматичній кровотечі під дією зовнішніх факторів розвивається гостре порушення структури судинної мережі в місці ураження.
• Патологічна. Патологічна кровотеча є наслідком патофізіологічних процесів, які протікають в організмі хворого. Причиною його може бути порушення роботи будь-якого з компонентів серцево судинної і системи згортання крові. Даний вид кровотеч розвивається при мінімальному провокуючому впливі або ж зовсім без нього.

За ступенем тяжкості

• Легка. 10-15% об’єму циркулюючої крові (ОЦК), до 500 мл, гематокрит більше 30%
• Середня. 16-20% ОЦК, від 500 до 1000 мл, гематокрит більше 25%
• Важка. 21-30% ОЦК, від 1000 до 1500 мл, гематокрит менше 25%
• Масивна. > 30% ОЦК, більше 1500 мл
• Смертельна. > 50-60% ОЦК, більш 2500-3000 мл
• Абсолютно смертельна. > 60% ОЦК, більш 3000-3500 мл

за часом

• Первинна – кровотеча виникає безпосередньо після ушкодження.
• Вторинна рання – виникає незабаром після остаточної зупинки кровотечі, частіше в результаті відсутності контролю за гемостазом під час операції.
• Вторинна пізня – виникає в результаті деструкції кровоносної стінки. Кровотеча погано піддається зупинці.

Зупинка кровотечі (гемостаз) являє собою комплекс заходів, спрямованих на припинення втрати крові з кровоносного русла.

Значимість

Зупинка кровотечі є важливим елементом надання як долікарської, так і кваліфікованої лікарської допомоги. Адекватне припинення крововтрати часто дозволять врятувати життя людини, запобігаючи розвитку шоку, полегшуючи подальше одужання. Також без адекватного гемостазу неможливе успішне проведення хірургічних операцій.

 

Кровотечение — потеря крови из кровеносной системы. Кровь может истекать из кровеносных сосудов внутрь организма или наружу, либо из естественных отверстий, таких как влагалище, рот, нос, анальное отверстие, либо через повреждение кожи. Обычно, здоровый человек может пережить кровопотерю в 10—15 % объёма крови без каких-либо медицинских осложнений. Доноры сдают 8—10 % объёма крови.

Виды кровотечений

По направлению тока крови

• Явное. Кровотечение называют наружным, если кровь поступает во внешнюю среду, и внутренним, если она поступает во внутренние полости организма или полые органы.

• Внутреннее. Внутреннее кровотечение — кровотечение в полости организма, сообщающиеся с внешней средой — желудочное кровотечение, кровотечение из стенки кишечника, лёгочное кровотечение, кровотечение в полость мочевого пузыря и т. д.

• Наружное. Наружным кровотечение называют тогда, когда кровь изливается из повреждённых сосудов слизистых, кожи, подкожной клетчатки, мышц. Кровь непосредственно попадает во внешнюю среду

• Скрытое. Кровотечение называется скрытым в случае кровоизлияния в полости тела, которые не сообщаются с внешней средой. Это плевральная, перикардиальная, брюшная полости, полости суставов, желудочков мозга, межфасциальные пространства и т. д. Самый наиболее опасный вид кровотечений.

По повреждённому сосуду

В зависимости от того, какой сосуд кровоточит, кровотечение может быть капиллярным, венозным, артериальным и паренхиматозным. При наружном капиллярном кровь выделяется равномерно из всей раны (как из губки); при венозном она вытекает равномерной струей, имеет темно-вишневую окраску (в случае повреждения крупной вены может отмечаться пульсирование струи крови в ритме дыхания). При артериальном изливающаяся кровь имеет ярко-красный цвет, она бьет сильной прерывистой струей (фонтаном), выбросы крови соответствуют ритму сердечных сокращений. Смешанное кровотечениеимеет признаки как артериального, так и венозного.

• Капиллярное. Кровотечение поверхностное, кровь по цвету близка к артериальной, выглядит как насыщенно красная жидкость. Кровь вытекает в небольшом объёме, медленно. Так называемый симптом «кровавой росы», кровь появляется на поражённой поверхности медленно в виде небольших, медленно растущих капель, напоминающих капли росы или конденсата. Остановка кровотечения проводится с помощью тугого бинтования. При адекватной свертывающей способности крови свертывание проходит самостоятельно без медицинской помощи.

• Венозное. Венозное кровотечение характеризуется тем, что из раны струится темная по цвету венозная кровь. Сгустки крови, возникающие при повреждении, могут смываться током крови, поэтому возможна кровопотеря. При оказании помощи на рану необходимо наложить марлевую повязку. Остановка венозной кровопотери не требует наложения жгута. Все что нужно – давящая повязка.

• Артериальное. Артериальное кровотечение – наиболее грозный вид кровотечения – легко распознается по пульсирующей струе ярко-красной крови, которая вытекает очень быстро. Оказание первой помощи необходимо начать с немедленного пережатия сосуда выше места повреждения.

Далее накладывают жгут, который оставляют на конечности максимум на 1 час (зимой — 30 минут) у взрослых и на 20-40 минут — у детей. Если держать дольше, может наступить омертвление тканей.

Перед наложением жгута следует оценить тип кровотечения, венозное оно или артериальное. При венозном кровотечении кровь тёмная вытекает струей, при артериальном кровотечении кровь алая, фонтанирует. Если поражена крупная магистральная артерия, то скорость брызг крови при выходе из неё такова, что они не видны глазом, они становятся видны отлетев на 2-5 см от поврежденной артерии и потеряв скорость. Критерием успешности наложения жгута является остановка кровотечения, или исчезновение пульса на конечности на которую наложен жгут. Жгут должен быть наложен на расстоянии 3-5 см так, чтобы прижимать крупный сосуд к костным выступам. Не следует накладывать жгут на среднюю треть плеча и верхней трети бедра, это с высокой вероятностью приведет к повреждению нервных стволов, и будет неэффективно в плане остановки кровотечения.

Распространённые ошибки

1. Неверно определен тип кровотечения, наложение жгута приводит к усилению кровотечения.
2. Недостаточно туго затянут жгут, наложение жгута приводит к ишемии тканей, но не прекращает кровопотерю.
3. Неверно выбрано место наложения жгута, магистральные сосуды не прижаты к костным выступам. Кровотечение продолжается.
4. Ущемление нервных стволов наложенным жгутом, в перспективе приводит к параличам и парезам конечностей.
5. Превышение максимального времени наложения жгута, приводит к некротическим изменениям в тканях, впоследствии может привести к потере конечности.
6. Жгут наложен на голую кожу. Не происходит прижатие сосудов, травматизация кожи под жгутом.

• Паренхиматозное. Наблюдается при ранениях паренхиматозных органов (печень, поджелудочная железа, лёгкие, почки, селезенка), губчатого вещества костей и пещеристой ткани. При этом кровоточит вся раневая поверхность. В паренхиматозных органах и пещеристой ткани перерезанные сосуды не сокращаются, не уходят в глубину ткани и не сдавливаются самой тканью. Кровотечение бывает очень обильным и нередко опасным для жизни. Остановить такое кровотечение очень трудно.

• Смешанное кровотечение. Возникает при одновременном ранении артерий и вен, чаще всего при повреждении паренхиматозных органов (печень, селезёнка, почки, лёгкие), имеющих развитую сеть артериальных и венозных сосудов. А также при глубоких проникающих ранениях грудной и/или брюшной полости.

По происхождению

По происхождению кровотечения бывают травматическими, вызванными повреждением сосудов, и атравматическими, связанными с их разрушением каким-либо патологическим процессом или с повышенной проницаемостью сосудистой стенки.

• Травматическое. Травматическое кровотечение возникает в результате травмирующего воздействия на органы и ткани превышающего их прочностные характеристики. При травматическом кровотечении под действием внешних факторов развивается острое нарушение структуры сосудистой сети в месте поражения.

• Патологическое. Патологическое кровотечение является следствием патофизиологических процессов протекающих в организме больного. Причиной его может являться нарушение работы любого из компонентов сердечно сосудистой и свертывающей системы крови. Данный вид кровотечений развивается при минимальном провоцирующем воздействии или же вовсе без него.

По степени тяжести

• Лёгкое. 10—15 % объёма циркулирующей крови (ОЦК), до 500 мл, гематокрит более 30 %

• Среднее. 16—20 % ОЦК, от 500 до 1000 мл, гематокрит более 25 %

• Тяжёлое. 21—30 % ОЦК, от 1000 до 1500 мл, гематокрит менее 25 %

• Массивное. >30 % ОЦК, более 1500 мл

• Смертельное. >50—60 % ОЦК, более 2500—3000 мл

• Абсолютно смертельное. >60 % ОЦК, более 3000—3500 мл

По времени

• Первичное — кровотечение возникает непосредственно после повреждения.
• Вторичное раннее — возникает вскоре после окончательной остановки кровотечения, чаще в результате отсутствия контроля за гемостазом во время операции.
• Вторичное позднее — возникает в результате деструкции кровеносной стенки. Кровотечение плохо поддается остановке.

Остановка кровотечения (гемостаз) представляет собой комплекс мер, направленных на прекращение потери крови из кровеносного русла.

Значимость

Остановка кровотечения является важным элементом оказания как доврачебной, так и квалифицированной врачебной помощи. Адекватное прекращение кровопотери зачастую позволят спасти жизнь человека, предотвращая развитие шока, облегчая последующее выздоровление. Также без адекватного гемостаза невозможно успешное проведение хирургических операций.